СИНИТИ — СИНІТИ — СИНІ-ТИСЯ — СИНІШАТИ

Синити,перех. Робити щось синім, фарбувати, забарвлювати в синій ко­лір. Пливуть човни, блищать весель­ця. А в лузі — мов хтось кожну мить перестеляє перестельця — червонить, синить, зеленить. (П.Тичина)

Синіти,неперех. Ставати синім, си­нішим; виділятися синім кольором, виднітися (про щось синє). Наді мною синіло небо(В.Винниченко); Його то­всте, набрякле обличчя од натуги синіє (П.Колесник); Ми дивились довго, як хмаринка тане, Як хмаринка тане, як синіє синь, Як колише вітер струни па­вутинь (М.Рильський).

Синітися.Виділятися синім кольо­ром, виднітися (про щось синє). Си-ніється тут прозора вода(І.Франко); Вікна ледь-ледь синіються, як подиви­тися з печі (М.Ю.Тарновський).

Синішати.Ставати синішим. Холо­дна з дня на день синішає ріка(М.Риль­ський).

СИНІВ — СИНІВСЬКИЙ

Синів,синова, синове. Належний синові. Синові діти здавались дрібними (М.Коцюбинський); — Цить, сестро, бо йя голодна,— обізвалась Балабуши-ха, — буду довго пам ятати синове ве­сілля (І.Нечуй-Левицький).

Синівський.Притаманний, власти­вий синові. Знаючи Гнатів твердий характер та синівську вірність, мати не раз користалася з його швидких ніг (Д.Бедзик); У високім зеленім шумі їй вчувався синівський голос (М.Олій­ник).

синіти — синітися — синішатидив. синити.

СИНОНІМІКА — СИНОНІ­МІЯ — СИНОНІМІЧНІСТЬ

Синоніміка. 1.Сукупність сино­німів якоїсь мови; розділ лексиколо­гії, який вивчає синоніми: українська синоніміка, проблеми синоніміки.

2. Те саме, що синонімія:лексична синоніміка.

Синонімія,-ї, ор. -єю. Подібність слів за значенням при відмінності їх звучання.

Синонімічність,-ності, ор. -ністю. Властивість синонімічного: сино­німічність слів.

СИНХРО. Перша частина склад­них слів, що вказує на одночасність дії; пишеться разом: синхрофазотрон, синхроциклотрон.

синьйордив. сеньйор.

синьйорадив. сеньйора.

синьйоринадив. сеньйорита.

СИРТ — СИРТЬ

Сирт,-у. Високогірна рівна ділян­ка гірської системи, зайнята степом чи напівпустелею.

Сирть,-і, ор. -тю. Промислова ри­ба родини коропових, що водиться в басейнах Північного й Балтійського морів; рибець.

серце

Зміст

• 1 Українська
  • 1.1 Морфологічні та синтаксичні властивості
  • 1.2 Вимова
  • 1.3 Семантичні властивості
    • 1.3.1 Значення
    • 1.3.2 Синоніми
    • 1.3.3 Антоніми
    • 1.3.4 Гіпероніми
    • 1.3.5 Гіпоніми
    • 1.3.6 Холоніми
    • 1.3.7 Мероніми
  • 1.4 Усталені й термінологічні словосполучення, фразеологізми
    • 1.4.1 1 значення
    • 1.4.2 2 значення
  • 1.5 Споріднені слова
  • 1.6 Етимологія
  • 1.7 Переклад
  • 1.8 Джерела

Морфологічні та синтаксичні властивості [ ред. ]

Іменник, середній рід, неістота.

Корінь: -серц-; закінчення: -е.

Вимова [ ред. ]

• МФА: [ sért͡se ]
• прослухати вимову?, файл
• УФ: [ сéрце ]

Семантичні властивості [ ред. ]

Значення [ ред. ]

1. центральний орган кровоносної системи у вигляді м’язового мішка, ритмічні скорочення якого забезпечують кровообіг. ◆ Вона чула, як в грудях стукотіло серце швидко-швидко. Нечуй-Левицький ◆ Є у фізіології таке поняття — ударний об’єм серця. Під цим терміном розуміють кількість крові, яку викидає серце в аорту за одне скорочення. Знання та праця ◆ Брянському розстебнули гімнастьорку, оглянули рану. Осколок пройшов у серце. Олесь Гончар
   • місце з лівого боку грудної порожнини, де розміщений цей орган. ◆ На ту пару русалонька Тільки подивилась, Змінилася у личеньку, За серце схопилась. Леся Українка ◆ Вона підходила до рампи, усміхаючися нам і кладучи руку на серце. Юрій Яновський ◆ Заплакана Фросина Поляруш, тримаючись рукою за серце, обернулась обличчям до села, але вже нікого не побачила на шляху. Михайло Стельмах
   • обр. осердя будь-чого.◆ Там [у Москві] розум Партії палає, Там серце людськості кипить…, Там голос Леніна високий Трудівників рівняє кроки. Максим Рильський
   • поет. У порівняннях. ◆ Зелена лампа тепло світилась у хаті, як добре серце у грудях. Михайло Коцюбинський
2. цей орган людини як символ зосередження почуттів, настроїв, переживань тощо. ◆ Наталка була така зворушена, що лице її червонїло неначе той маків цьвіт, а серце так тьохкало та било ся у грудях, що нїби хотїло вискочити. Школиченко М., «Між народ» Джерело — commons:Часопис_Зоря._1894._14.pdf. ◆ Знову невдоволення ворухнулось у серці, але на цей раз — не так на себе самого, як на Діденка. Андрій Головко ◆ Козаков не раз переконувався, що Павчине серце справді володів дивною властивістю — вгадувати на відстані біду чи щастя полку. Олесь Гончар
   • Здатність почувати й розуміти инших; чуйність, сердешність. ◆ — Вами свідчуся, люди добрі, що отсей Мошко… показав мені в моїй біді більше серця, більше приятельства, ніж моя власна кров. Іван Франко ◆ Чим віддячить він їй? Чи вистачить в нього серця для неї, чи полишить матері на старість лише холод самотности? Олесь Гончар ◆ — Пани…, а душі людської, серця в них немає! Їм, коли простий чоловік, то все одно, що тварюка…. Панас Мирний
   • Цей орган людини як символ любовних почуттів, любовної прив’язаності. ◆ Не так серце любить, щоб з ким поділиться, Не так воно хоче, як бог нам дає. Тарас Шевченко ◆ Дратують мене оті «парочки», заздрісно стає, хоч і чую, що це негарно, що недобре нарікати на свою долю, яка тільки на деякий час розлучила нас. Та що ж поробиш, коли розум з серцем не завжди живе у згоді. Михайло Коцюбинський ◆ Серце в неї, вже здібне до любові, вперше завмирало. Юрій Яновський
   • перен. внутрішній психічний світ людини, її настрої, переживання, почуття. ◆ Поговорив [парубок] з дівчиною — вже й каже, що полюбив, а частісінько не зна, яке у дівчини серце, яка душа. Квітка-Основ’яненко ◆ [Лікар:] Живе панночка на дозвіллі, читає, мріями усякими займається і серця нікому розказати. Леся Українка ◆ Ти не був у нашій Україні, Хліба-соли з нами не ділив, Але знай, що серцем ми єдині, Що навік не розбратать братів. Максим Рильський
   • Із означ. скупність якостей, рис, властивих певній особі; вдача людини. ◆ Серце в мене було одхідливе: я про все й забуду. Ганна Барвінок ◆ Нема чоловікові щастя, в кого жінка буде гординя; нема й жінці добра, коли в чоловіка невгамовне гордеє серце. Пантелеймон Куліш ◆ — Коли б та знала його високі думки, благородне серце, його ідейність, чистоту душевну…. ти б була зачарована ним…. Михайло Коцюбинський
   • Із означ. людина як носій тих чи інших рис, якостей. ◆ Старе серце завжди шукає, де б його погрітися, кому б його посвітити на прощання своїм погаслим світлом…. Панас Мирний ◆ Триста юних сердець вийшли за місто, щоб утворити живий ланцюг, аби набої, снаряди і продукти безперебійно надходили в окопи бійцям. Знання та праця
3. розм. часто у сполуч. із займ. «моє», а також зі сл.« козаче», «дівчинонько». Ласкаве звертання до когось. ◆ Згадай, серце, як з тобою Вдвох, весінньою добою,… Ми під явором сиділи. Іван Манжура ◆ — Аркадію, ти не зробиш цього! — прокидається владність у словах і постаті Лізи. — Кола не зроблю цього, моє серце, то завтра тебе до нитки обберуть, а післязавтра і до мене твої божі люди доберуться. Михайло Стельмах ◆ — Ну, спасибі ж тобі за все, серце-козаче, — сказав Палій нарешті. Данило Мордовець ◆ Калино-малино, Ряснеє деревце! Хто ж тебе пригорне, Дівчинонько-серце? Степан Руданський ◆ «А ти, серце-голубонько, не журись Та до мене, молодчика, прихились…» Леонід Глібов
4. перен. гнів, роздратування. ◆ Соломія неначе проспала ввесь час своєї хвороби, як одну довгу ніч, і тільки тепер знов прокинулась вранці з давнім серцем, з давнім почуванням обіди. Нечуй-Левицький ◆ Він попокрутив носом днів зо два: а далі — що то вже сталось йому — слухаю: ляпа ціпом. А я уже — де те й серце ділось — радію-радію. «Оце ж — думаю — синок хазяйнувать буде». Архип Тесленко ◆ Голос у Каленика Романовича був хоч і сердитий, але звучало в ньому більше батьківського бурчання, ніж серця. Іван Сенченко
5. чого, перен. головна, найважливіша частина, осереддя чогось. ◆ — Сила їх [монголів] велика, а нещасні порядки на наших долах дозволили їм зайти аж у серце нашого краю. Іван Франко ◆ — Буде Москва Руській землі серцем! — вигукнув мрійливо [Юрій Долгорукий]. Антон Хижняк, Д. Галицький ◆ Серце організації знаходилось тут, у печері, і треба було направляти його працю так, щоб його ритмічний пульс відчували в кожному селі, у кожній хаті. Дмитро Бедзик ◆ Перед командуванням стояло завдання якомога швидше взяти Запоріжжя — серце південної індустрії. Яків Баш ◆ Головний водозабірний вузол — це серце системи, що гонить живлющу вологу на поля по артеріях-каналах. Наука і життя
6. перен. металева, циліндричної форми частина дзвона, розташована у внутрішній його частині; язик. ◆ Стара дзвіниця… Від серця дзвона падав вірьовка. Місячна ніч. Церковний сторож відбивав години. Іван Микитенко ◆ Він хотів ще потягнути мотуза, напружився і таки; потягнув, але важке металеве серце ледве дійшло до обідка дзвона. Михайло Стельмах
7. діал.медуза. ◆ Між рибою біліло, як холодець, серце, тобто медуза. Нечуй-Левицький ◆ І досі є в морі те серце : несміливо, крадучись, плава, слизьке та холодне, жалке, наче та кропива, ворушиться мляво та труситься, тіні од себе не має — прозоре. Дніпрова Чайка, «Морське серце»

Синоніми [ ред. ]

1. —
2. душа, настрій, переживання, чуйність, чуттєвість, сердешність, любов, кохання, почуття, особа, людина, вдача, характер, норів
3. друже
4. гнів, роздратування, злість, лють, лютість
5. центр, осереддя, осередок, осердя, кістяк, середмістя
6. язик
7. медуза

Антоніми [ ред. ]

1. —
2. —
3. —
4. спокій, доброта, лагідність, урівноваженість, смирність, холоднокровність
5. край, окраїна, відшиб, периферія
6. —
7. —

Гіпероніми [ ред. ]

1. орган, організм
2. —
3. —
4. почуття, емоція
5. центр
6. дзвін
7. тварина

Гіпоніми [ ред. ]

Холоніми [ ред. ]

1. орган, організм, людина, тварина, істота
2. —
3. звертання
4. почуття, емоція
5. місце, місцина, місцевість, територія, терен, область
6. дзвін
7. —

Мероніми [ ред. ]

1. праве передсердя, ліве передсердя, верхня порожниста вена, аорта, легенева артерія, легенева вена, мітральний клапан, аортальний клапан, лівий шлуночок, правий шлуночок, нижня порожниста вена, тристулковий клапан, клапан легеневого стовбура
2. —
3. —
4. —
5. —
6. —
7. щупальце, первинне щупальце, шлунок, епідерміс, мезоглея, зовнішнє нервове кільце, вторинне щупальце, внутрішнє нервове кільце, кільцевий канал кишківника, радіальний канал кишківника, манубріум, гастродерміс

Усталені й термінологічні словосполучення, фразеологізми [ ред. ]

• б’ється серце, б’ється серце у грудяхкого

1 значення [ ред. ]

• ожиріння серця
• порок серця
• серцева недостатність
• в’ється як (мов, наче тощо) гадина коло серця
• залоскотало коло серця
• занудило коло серця
• засмоктало біля (коло) серця
• здавило (здушило) коло серця
• мов (немов, наче тощо) ножем вколоти в серце
• мов (немов, наче тощо) п’явки за серце ссуть
• мов (немов, наче тощо) хто серпом різнув (різонув) по серцю
• мов (немов, наче тощо) хто встромив (вгородив) ніж (ножа) в серце
• мов (немов, наче тощо) хто шпигонув ножем у серце
• мов (немов, наче тощо) хто голку встромив у серце
• мов (немов, наче тощо) хто всадив кулю в серце
• мов (немов, наче тощо) хто кольнув у серце
• мов (немов, наче тощо) хто батогом по серцю стьобає (стьобнув, стьобне тощо)
• наставляти (наставити) ніж на серце
• наче (мов, як тощо) ножем полоснути по серцю
• ніж (гострий) у серце
• ножем (гострим) у серці
• перестало битися серце
• пече (горить) коло серця (під серцем)
• поки б’ється серце
• поклавши руку на серце
• пригортати (пригорнути) до серця (рідко к серцю)
• пригортатися (пригорнутися) до серця
• притискати (притиснути) до серця
• серце (за серце) наче (мов, немов) рукою (обценьками, у жмені, у лещатах тощо) здавить (здавив, здавило)
• серце мало (трохи тощо) не вискочить (вискочило)
• серце ладне (було) вискочити
• серце вискакує (виривається)
• серце підплигує (підплигнуло)
• серце стискається (стискується, стиснулося, стислося)
• серця б’ються (билися) в унісон
• смоктати коло (біля) серця (під серцем, за серце)
• у стук серце стукає (стукало)
• як (ледве) не вискочить серце

2 значення [ ред. ]

• боліти серцем
• брати по серцю й крові
• брати (узяти) до серця
• брати (узяти) в серце
• брати (узяти) за серце
• (бути) серцем
• в глибині серця
• великого серця
• велике серце
• веселити (розвеселити) серце
• весело на серці
• виймати (вийняти) серце
• виливати (вилити) серце
• вирвати з серця
• відбирати (відібрати) серце (й душу)
• відводити (відвести) тугу від серця
• віддавати (віддати) серце
• відігрівати (відігріти) змію біля (коло) серця (свого)
• відігрівати (відігріти) серце
• відкраяти від (од) серця
• відкривати (відкрити) серце
• відлигнути на серці
• відлягло (одлягло) від (од) серця (на серці)
• відійшло (відійде тощо) від (од) серця
• від серця до серця
• від (од) щирого серця
• відпочиває (одпочиває, відпочине, одпочине тощо) серце

Споріднені слова [ ред. ]

Етимологія [ ред. ]

Слово походить зі стсл. сръдьцє, срьдьцє , що походе з псл. *sьrdьko, що виникло з і.-є. *ḱr̥d-, що розвинулося з п.-і.-є. кореня *ḱḗr. Очевидно, похідне від *sьrdь «середина» з иншим ступенем вокалізму.